Січень 2008-го залишиться урочистим і пам’ятним на все життя для двох молодих родин Яготина — у них з'явилося на світ по двоє немовлят. Народження дитини, скільки б тисячоліть не минуло, — завжди незбагненне диво, глибока таїна, дорогоцінний дар і благословення Бога.

Нині все це сприймається в подвійному розмірі. Тож незвичайна і приємна подія вилаштувалася першою серед переліку подій районного масштабу. До всіх якнайсвітліших привітань батькам приєдналася влада. Щасливі подружжя зустрічали в себе з душевними побажаннями та подарунками заступника голови райдержадміністрації Ганну Скроцьку і начальника відділу молоді та спорту Аллу Дьогтяр.

У квартирі родини Тетяни і Ярослава Ситнікових (мама — лікар, тато — директор Яготинського центру профтехосвіти) якраз був тихий час — Олександра і Валерія (так назвали новонароджених дівчаток) спали. Панувала сповнена чудодійних променів сонця, сприятлива аура. Теплом і ніжною лагідністю огортала уява, як там, у ліжечках, заквітчан ... Читать дальше »

Наприкінці січня цього року від рибалок усе частіше почали надходити тривожні сигнали, буцім з-під талого снігу поодалік від дамби, що веде до колишньої дачі Хрущова, видно загиблу рибу. 31 січня районною радою зі складу депутатів була створена спеціальна комісія, яка побачила увесь драматизм ситуації. Вздовж русла річки по обидва боки лежали цілі гори загиблої риби, здебільшого товстолоба вагою 1,5-2 кілограми. Дохла риба повністю вкривала дно річки. Ширина кожної із двох смуг складала приблизно 2 метри і розтягнулася на кількасот метрів. Що стало причиною масової загибелі риби, ще належить з'ясувати, однак уже сьогодні можна сказати, що масштаби лиха колосальні.
На кожному квадратному метрі налічувалося близько 20-25 рибин. Дійсну кількість риби підрахувати важко, однак, за попередніми підрахунками, ця цифра може сягнути 154 тонни, адже значна частина риби похована під кригою на дні русла річки. На порозі весна. Страшно бодай уявити, що все це почне розкладатися: по-перше, стояти ... Читать дальше »

Алея Слави… Пролягає вона від центральної вулиці Незалежності зеленими шатами яготинського парку аж до високого і мальовничого берега озера Супій. Важливе своєю історією, святе людською вдячністю і згадкою місце. Тут влаштовуються найбільші врочистості, пов’язані з Великою Вітчизняною, з тими, хто пішов із життя у розквіті сил, аби інші насолоджувалися його благами. Разом із найкращими квітами землі нашої люди несуть сюди невигойну печаль. Після урочистої реєстрації шлюбу обов’язково навідуються з пишними букетами молодята. Їдуть і просто так, щоб поспілкуватися з природою, постоявши в тиші і красі вічнозелених ялинок. У цьому своєрідному оазисі пам’яті, здається, повинні діяти неписані закони і правила культури та порядності. Тут би ходити навшпиньки, а говорити пошепки. А що ж насправді? На основі непривабливих реалій сьогодення напрошується песимістичний висновок: непростимо втрачаються найдорожчі духовні цінності, перекреслюючи в поведінці людей головні риси і почуття їхньої природ ... Читать дальше »