Кількість музейних установ Яготинського державного історичного музею
– 8.
Предметів основного фонду державного історичного музею – 55619.
Музейних кімнат на громадських засадах – 17.
На державному обліку перебуває – 91 пам’ятка історії та культури, з них:
- пам’яток історичних – 45;
- монументального мистецтва – 9;
- археологічних –34;
- пам’яток архітектури – 3.
Перша письмова згадка про Яготин відноситься до 1552 року. Яготин –
в минулому сотенне містечко Переяславського полку, було удільним
володінням малоросійських гетьманів.
з середини 18 століття Яготин став власністю К.Г.Розумовського,
потім його сина Олексія Кириловича, який насадив грандіозний парк,
розташований на берегах мальовничого озера Супій, що займав площу біля
150 гектарів.
О.Розумовський продовжив будівництво палацу, літніх флігелів і господарських приміщень.
В плані палац мав вигляд подовженого прямокутника з виступами в бік
озера Супій у вигляді центральної напівротонди і ризалітів у крилах.
Архітектурний ансамбль, зведений при Олексію Розумовському,
відповідав новій тенденції в будівництві “загородних” маєтків в
останній третині 18 століття. Ця тенденція полягала у відмові від
суміщення в палаці житлових і господарських функцій і побудові цілої
групи невеликих будівель житлового і господарського призначення.
В 1820 році Яготин був переданий (подарований) Варварі Олексіївні Розумовській (в заміжжі – Рєпніній).
Палац майже повністю був зруйнований в кінці Х1Х століття. До
нашого часу зберігся лише лівий ризаліт будівлі. В плані він
прямокутній з коротким виступом по осі. Після ремонту в 1984 році в
ньому відкрито Картинну галерею, де експонуються живописні полотна,
графіка, скульптури народних художників України, заслужених діячів
мистецтв, широко представлені твори народної художниці України Катерини
Білокур (1900 – 1961), твори місцевих художників.
Про К.Білокур опубліковано багато мистецтвознавчих праць, монографій, зняти документальні та художні фільми.
Одним з видатних відвідувачів Яготина був Т.Г.Шевченко, який тричі
приїздив сюди – в 1843, 1845, 1859 роках. Тут він довго і плідно
працював: записав народні пісні – “Соколе мій, чоловіче”, “Ворони
клюють”, написав поему “Тризна”, яку присвятив Варварі Миколаївні
Рєпніній. З мистецьких творів Шевченка, написаних у Яготині, відомі дві
копії портрета М.Г.Рєпніна, роботи швейцарського художника Й.Горнунга,
графічний автопортрет 1843 року, груповий портрет онуків князя, малюнок
із серії “Шевченко малює селянський двір”.
З діячів культури в Яготинському маєтку побували О.В.Капніст,
М.А.Маркевич, Є.П.Гребінка, М.І.Глінка, В.І.Штернберг, В.Л.Лукашевич.
У 1848 році Яготинський маєток відвідав М.В.Гоголь, з яким Рєпніни зблизились за кордоном.
Нині поблизу картинної галереї встановлено пам’ятник Гоголю, - скульптуру виконав народний художник України О.О.Ковальов.
З покоління в покоління передається пам’ять про перебування в
Яготині Великого Кобзаря. Починаючи від першого приїзду, 2 липня 1843
року і всі інші дні його перебування в князівському маєтку Рєпніних,
вчорашнього кріпака тепло приймали в цій сановній родині. Тарас
Шевченко жив у спеціально визначеному йому флігелі, стіни якого
Шевченко розписав власноруч малюнками з рослинними орнаментами.
Сьогодні флігель відреставрований і тут відкрито музей “Флігель
Тараса Шевченка”. Для відвідувачів представлена експозиція картин та
інтер’єр кімнат, які відображають перебування Шевченка в Яготині.
В 1972 році в Яготині на території однієї з місцевих шкіл
встановлено пам’ятник молодому Т.Г.Шевченку (скульптор – народний
художник України І.М.Гончар, архітектор Я.Ковбаса).
У 2002 році поблизу районного Будинку культури урочисто відкрито
пам’ятник колишньому міністру енергетики і електрифікації СРСР П.С.
Непорожньому, який народився в Яготинському районі.
На Яготинщині народились письменники І.Кирій, В.Большак,
Д.Гордієнко, М.Кононенко, К.Козубенко, П.Педа, А.Прохоренко, І.Бурдак,
В.Семеняка, І.Царинний а також народний артист України А.М.Бобир,
народна художниця України К.В.Білокур.
З метою увічнення пам’яті про подвиг героїв Великої Вітчизняної
війни споруджено і відкрито Алею Слави і скульптурну Галерею
героїв-земляків (1984 р.)
Навіки в пам’яті наших земляків будуть імена тих, хто примножив
славу рідного краю. Серед них імена двічі Героїв Радянського Союзу
А.Г.Кравченка і М.З.Бондаренка.
