В Яготинському районі на один кінотеатр, який під загрозою закриття, припадає 42 підприємства ресторанного господарства
«Гаряча» тема, яка того дня прозвучала по радіо, мимоволі
привернула мою увагу. А називалася вона «Україна — зона культурного
лиха». Відразу ж подумалося, що в деякій мірі це стосується і Яготина.
Зупинюсь на проблемі з кінотеатром під всеосяжною назвою «Україна».
Скільки-то було радості, коли ця ошатна, особливо на той час, будівля
прикрасила центр Яготина! Хіба хто міг уявити, що колись вона стане для
когось ніби більмо на оці? З появою телебачення все змінилося. Кіно
вийшло з моди? Цю думку категорично заперечує директор кіномережі Надія
Мосьпан. Тільки завдяки її вболіванню за дорогу серцю справу (працює у
цій галузі близько 40 років) кінотеатр ще не продали чи не
«приватизували». Важко уявити, скільки високих порогів оббила жінка,
добиваючись підтримки, допомоги, аби це ледь тліюче культурне вогнище
не згасло для яготинців назавжди, аби вони могли дивитися фільми з
великого екрана, збиратися в залі для інших заходів. Та біда, що нині,
на жаль, переважають інші цінності, в основному пов’язані з комерцією,
грошима. А який зиск з кінотеатру? Тому місцева влада й не визнає його
вартим уваги.
Інакше б не «чубилися» відповідальні, з’ясовуючи, чия ж це
культурна установа і кому нею опікуватися? Видно, так і не дійшли
згоди, бо змін не сталося. Правда, одного разу депутати районної ради
розщедрилися і вирішили виділити на ремонт кінотеатру 100 тисяч
гривень. Обіцянка, як відомо, цяцянка, залишила вона слід на папері та
в душах тих, у кого слабенькою іскоркою зажевріла надія. Бо, бачте,
благодійники розміркували, що кінотеатром повинна займатися міська
рада. Ніби не одне місто і не спільні інтереси…
А міська рада ставиться до кінотеатру і його колективу, ніби до
пасинка, виділяючи мізерні кошти. Якби не оренда частини приміщення, то
хтозна, що й було б. Адже, скоротивши нинішнього року і без того
незначну дотацію, міська рада ще тугіше затягнула зашморг на
сподіванні, що кінотеатр виживе. У його колективі залишилося 7 осіб, а
раніше кіномережа налічувала понад 20. Двоє працює на півставки. А
повна є мінімальною — що в директора, що в техпрацівника.
Невеликий колектив кінотеатру, вважайте, на голодному пайку. Поряд
з низькою зарплатою дошкуляють інші проблеми. Треба купувати в Києві
фільми, платити за їхню доставку, за новинку — додаткові кошти. Не
вистачає їх, щоб заплатити податки (ще й за прибутки питають!),
розрахуватися за електроенергію. Серед усіх складнощів і негараздів
зігріває думка про те, що оренда в приміщенні кінотеатру немає нічого
спільного з розтлінням молоді. В одному з магазинів можна купити квіти,
а в іншому — телеантени. Вихідними днями у фойє збираються віруючі.
Мало кому болить, що молодь надає перевагу не культурному
відпочинку, цікавим видовищам, а чаркуванню. Благо підприємств
ресторанного господарства (ресторанів, барів, кафе, кафетеріїв,
закусочних, буфетів) у районі аж 42, в тому числі 27 — у сільській
місцевості.....
