Мой любимый город Яготин
Меню сайта
Категории каталога
Мои статьи [11]
Наш опрос
Сейчас вы сидите перед монитором
Всего ответов: 39
Главная » Статьи » Мои статьи

Світ у безмірі фарб продовжує жити...
Яготинському художнику-земляку Миколі Панасовичу Малинці у лютому цього року виповнилося б 93 роки.

Про своє дитинство М.П. Малинка згадує в автобіографічних рядках: "Народився я на другий день Стрітення, 16 лютого 1913 року в сім'ї селянина-бідняка в с.Лісняки на Полтавщині". З великим теплом згадує своє босоноге дитинство, як орав з батьком, волочив засіюну ниву, возив снопи, допомагав біля молотарки, а пізньої осені 1921 року пішов у перший клас.
З любов'ю Микола Панасович згадує вчителів: "Пам'ятаю поради вчителя математики, любителя живопису Бориса Тимофійовича Куклярського, який всіляко заохочував мене до малювання, а найяскравіший слід залишив в моєму житті професійний живописець-пейзажист Герман Маркелович Броммер, який, оселившись в Лісняках, займався фотографуванням, з чого й жив, а його сестра, Софія Маркелівна, викладала в школі німецьку мову. Ото він, побачивши мої малюнки, настійливо радив, - після закінчення семирічки - вчитись на художника, бо в тебе талант, - запевняв він".
І коли Микола Панасович закінчив семирічку в 1929 році, то, мабуть, так би й сталось, але... це був рік, в якому закінчувалось все старе, віками устояне поняття про життя, й починалось обраного шляху, залишив його.
Восени 1933 року М.П. Малинка вступив на навчання до Київського художнього інституту (1933-1937). Потім була служба в лавах Червоної Армії, але й тут пощастило:Миколу Панасовича зарахували в кавалерійську частину, яка дислокувалась у Москві, а при ній - образотворча студія військових художників-баталістів ім.Грекова, де М.П. Малинка "прослужив і провчився два роки в таких художників, як О. Герасимов, В. Сварог та керівник студії Х. Уманін".
На початку 1940 року Комітетом в справах мистецтв при РНК УРСР був направлений в Західну Україну в м. Косів-Гуцульський для організації там школи Гуцульського прикладного мистецтва (різьбярство, килимарство, ткацтво, вишивка, чим з давніх часів славиться цей край). Про Гуцульщину художник згадує як про "казковий край з його яскравим самобутнім мистецтвом, з устояними звичаями, свободолюбивим народом".
З 1943 по 1945 роки - на фронті. Після війни, повернувшись в рідний Яготин, М.П. Малинка працював художником, був членом Київського Товариства художників, трохи пізніше - Всесоюзного художнього фонду, неодноразово брав участь у різноманітних художніх виставках - республіканських, районних.
Живучи в Яготині, замовлені живописні полотна часто представляв Микола Панасович на творчу раду та на ті художні виставки, що вже згадувались, аж до 1973 року, до виходу на пенсію. Та в творчості пенсійного віку не буває. Художник працює до останніх днів свого життя.
У Яготині М.П. Мальнка брав активну участь у створенні історичного музею, вів студію образотворчого мистецтва. Бажаючи відтворити історичні події з життя Яготина, написав кілька полотен, де відображено перебування Т.Г. Шевченка в Яготині, пейзажі рідного краю, історичні події в ньому, його визначних людей.
Кожного разу, коли влаштовуємо виставки творів місцевих художників, щоразу немов по-новому відкриваємо творчість Миколи Панасовича Малинки для себе.
Яготинский історичний музей зберігає чимало полотен М.П. Малинки, а в Картинній галереї увазі відвідувачів представлені його твори "В майстерні К.В. Білокур", "Музей К.В. Білокур", "Великий Супій", "Півонії", "Батьківське подвір'я", "Портрет М.П. Малинки", "Кобзарі" та ін.
В Сулимівському краєзнавчому музеї ім. Двічі Героя Радянського Союзу А.Г. Кравченка на чільному місці - портрет генерал-полковника, виконаний М.П. Малинкою, художник також - автор картини "Форсування Дніпра танками в районі Лютежа".
Рукою митця відтворені на полотнах зображення первісної стоянки людей, які експонуються в археологічному музеї "Добранічівська стоянка". Картини М.П. Малинки експонуються в місцевому музеї освіти.
У нашому місті М.П. Малинка відомий також як скульптор. В 1959 році Микола Панасович виліпив та відлив з бетону пам'ятник Т.Г. Шевченку, що стоїть в Яготинскому парку, виліпив барельєф Жінки на стелі загиблим робітникам цукрозаводу, меморіал у с. Панфили...
Французький письменник Гюстав Флобер сказав, що "минуле - це те, чого вже нема; майбутне - те, чого ще нема; нинішнє абсолютно мивовільне, мінливе, а мистецтво виймає з цього потоку те і інше явище і робить його вічним".
В увічненні своїми художніми образами часу і подій історичного минулого, у створенні свого стилю художника митця М.П. Малинка залишив свій глибокий слід в художньому мистецтві Яготинського краю. Світ у безмірі барв продовжує жити у його численних картинах.

(c) Стаття В. Кольги.
Категория: Мои статьи | Добавил: yagotin1bbs (22.02.2008)
Просмотров: 1604 | Комментарии: 1 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Статистика
Copyright MyCorp © 2018Конструктор сайтов - uCoz