Микола Антонович Богдан народився 15 квітня 1949 року в Чернігівській
області Козелецького району в мальовничому, розташованому на правому
березі р.Десна, селі Моровськ. Після закінчення середньої школи
поступив в Чернігівський кооперативний технікум на механічне
відділення. Потім служба в армії. По закінченню технікуму в 1972 році
був направлений на роботу в м.Яготин механіком Яготинського
хлібокомбінату. Щирими словами вдячності Він згадує колектив
хлібокомбінату, з яким пліч-о-пліч відпрацював одиннадцять років: “В
цьому колективі я зустрів людей які словом і ділом допомогли
становленню в житті, як людини, як спеціаліста. Сьогодні не жалію про
те що молоді роки віддав цій професії. Рахую, що випікати хліб це дуже
відповідально і почесно. Почесно іще і тому, що ти щоденно бачиш
потребу у своїй праці для людей. А якщо ти ще вклав і частку своєї душі
у цей духм’яний хліб, що у кожного на столі – це уже щастя...”. Ці слова Миколи Антоновича і розкривають всю красу його Великої Души. І
в подальшому, де б не працював Микола Антонович: в Яготинському заводі
продтоварів, бурякорадгоспі, Бориспільській торгівельній базі, він
вкладає в працю всю свою душу і хоче перш за все бачити користь не
свою, а що його праця дає людям. Така уже в нього риса – робити людям добро. Микола
Антонович в Яготині зустрів свою любов Гвоздік Валентину Іванівну, і
відтепер з дружиною мають двох дорослих дочок Раченко Олена та Людмила
Миколаївна, які зробили освіту і пішли в самостійне життя (працюють у
Києві). Уже має двох онуків, (Діма, Антон), яких з нетермінням ждуть
вдвох з бабусею в гості і з їх приїздом в оселі Богданів на всю округу
лунає веселе життя. Для Миколи Антоновича, Батьківщина, це святе і
сюда вкладається за його словами не тільки “Отчий Поріг”: “Для мене як
і для кожної людини найдорожчий і найнаймиліший той край, де родився,
виріс, де пізнавав навколишній світ. Але проживши на Яготинщині майже
35 років, познайомившись з славетною історією цього мальовничого і
заповідного краю я полюбив його як свій рідний і не вважаю себе без
нього до кінця своїх днів”.
Взято з http://yagotin.1bbs.info/viewtopic.php?f=9&t=1328
Красивые слова... И вдвойне приятно, когда так отзываются о твоем любимом отце. И пишу это не только потому, что он мой самый родной человек, а потому что он действительно это заслужил, так как это человек с добрейшим сердцем, открытой душой и я очень горжусь, что он мой отец. Спасибо большое Вам за теплые слова. :)
